Заспокоєне дитя
Пісня сходження. Давидова.
Три вірші свідомої малості. Давид каже своєму Отцеві, що перестав тягтися до справ, надто великих для нього, і заспокоїв себе, як відлучена від грудей дитина при матері, — вона вже не плаче, щоб її нагодували, а просто рада бути на руках.
Розділ 131.
131 1Отче мій, серце моє не пихате, й очі мої не зухвалі; я не клопочуся справами надто великими й надто дивовижними для мене. 2Справді, я заспокоїв і втихомирив свою душу, наче відлучене немовля біля своєї матері; наче відлучене немовля — душа моя в мені. 3Ізраїлю, покладай надію на нашого Отця, віднині й навіки.
