Творіння промовляє

Керівнику хору. Псалом Давида.

Двоє свідків, поєднаних разом. Сонце й небо без слів промовляють до краю землі; потім настанова нашого Отця говорить ясно, солодша за мед зі стільників. Почувши обох, псалмоспівець просить очистити його від провин, яких він не бачить.

Розділ 19.

Небеса проголошують славу нашого Отця, а небосхил звіщає діло рук його. День у день виливають вони слова свої, ніч у ніч відкривають знання. Немає ні мови, ні слів — голосу їхнього не чути. Та голос їхній лине по всій землі, а слова їхні — до краю світу. У небесах напнув він намет для сонця, що, наче наречений, виходить зі своєї світлиці, наче герой, що радо біжить своєю дорогою. Сходить воно з одного краю небес, і коло його сягає другого; ніщо не сховається від його жару.

Закон нашого Отця досконалий, він оновлює душу; свідчення нашого Отця надійне, воно робить нерозумного мудрим. Настанови нашого Отця справедливі, вони радують серце; заповідь нашого Отця промениста, вона просвітлює очі. Страх перед нашим Отцем чистий, він перебуває повік; суди нашого Отця істинні, усі вони праведні. Жаданіші вони за золото, навіть за щире золото; солодші за мед, за мед із щільника. Вони остерігають раба твого; а в дотриманні їх — велика нагорода.

Хто збагне свої похибки? Очисти мене від прихованих провин. Збережи й раба твого від свідомих гріхів; нехай вони не панують наді мною. Тоді буду непорочний, чистий від великого бунту.

Нехай слова уст моїх і роздуми серця мого будуть приємні перед тобою, Отче мій, скеле моя й Викупителю мій.