Благання Давида про порятунок

Шіґґайон Давида, який він співав нашому Отцеві про Куша, веніямінівця.

Звинувачений Кушем, веніяминівцем, Давид клянеться: якщо він відплатив другові злом, нехай ворог утопче його в порох. Він просить свого Отця, Суддю, що досліджує серця, діяти, і бачить, як насильники падають у власну яму.

Розділ 7.

Отче мій, у тобі я шукаю захисту; спаси мене від усіх, хто мене переслідує, і визволи мене, щоб він не роздер мене, мов лев, не розшматував на шматки, коли нема кому рятувати. Отче мій, якщо я вчинив таке — якщо на руках моїх є неправда, якщо я відплатив тому, хто в мирі зі мною, злом, чи грабував свого ворога без причини, тоді нехай ворог переслідує мене й наздожене мене, нехай втопче в землю моє життя і мою славу в порох покладе.

Повстань, Отче мій, у гніві твоєму; підведися проти люті ворогів моїх; пробудися заради мене — ти призначив суд. Нехай громада народів збереться навколо тебе; а над ними сядь на висоті. Наш Отець судить народи. Суди мене, Отче мій, за праведністю моєю і за непорочністю, що в мені. Поклади край злу нечестивих, а праведного підтримай — ти, хто випробовує думки й серця, Отче праведний. Мій щит — мій Отець, що спасає праведних серцем. Наш Отець — суддя праведний, Бог, який гнівається щодня. Якщо хтось не покається, наш Отець нагострить свого меча; він напнув свого лука й приготував його. Він наготував свою смертоносну зброю; робить свої стріли вогненними. Дивись, як нечестивий вагітний злом; він зачинає біду й народжує брехню. Він копає яму й поглиблює її, але сам падає в рів, який зробив. Біда його обертається на його ж голову; насильство його спадає на його ж тім’я. Я дякуватиму моєму Отцеві за праведність його і співатиму хвалу імені мого Отця, Всевишнього.