Моє серце непохитне
Пісня. Псалом Давида.
Зшитий із двох давніших псалмів Давида: ранкова музика, що будить зорю, а потім давня похвальба нашого Отця, що Йому належать Сихем, Ґілеад і Едом. Між ними — тверезий рядок про марність людської допомоги й благання про справжню допомогу.
108 1Моє серце непохитне, Отче мій; я співатиму й гратиму всім єством своїм. 2Прокиньтеся, арфо та ліро! Я розбуджу світанок. 3Я прославлятиму тебе серед народів, Отче мій; гратиму тобі серед племен. 4Бо велика незмінна любов твоя, вища за небеса, а вірність твоя сягає хмар.
5Піднесися, Отче мій, над небеса, і нехай слава твоя буде над усією землею. 6Спаси нас правицею своєю і відповідж мені, щоб були врятовані ті, кого ти любиш.
7Наш Отець промовив у святості своїй: «У тріумфі я розділю Сихем і виміряю долину Сокхот. 8Ґілеад — мій, Манасія — мій; Єфрем — шолом мій, Юда — жезло моє.
9Моав — умивальниця моя; на Едом кину сандалю свою; над Філістією переможно вигукну.»
10Хто введе мене до укріпленого міста? Хто поведе мене до Едому? 11Хіба не ти, Отче наш, що колись відкинув нас і більше не виходиш з нашими військами? 12Дай нам допомогу проти ворога, бо марний людський порятунок. 13З нашим Отцем ми здобудемо перемогу, і він розтопче наших ворогів.
