Пісня виживання Ізраїлю
Пісня сходження.
Ізраїль говорить як уцілілий зі шрамами: нападники проорали довгі борозни на його спині — і все ж не перемогли. Прокляття, про яке він просить, узяте з хліборобства: хай будуть травою на даху, що всихає до жнив і над якою жоден перехожий не зупиниться, щоб благословити.
129 1«Багато гнобили мене від моєї юності», — нехай тепер скаже Ізраїль. 2«Багато гнобили мене від моєї юності, та не подолали мене. 3Орачі орали по моїй спині, довгими робили борозни свої.» 4Наш Отець праведний; він перерізав мотузки нечестивих.
5Нехай посоромляться й повернуться назад усі, хто ненавидить Сіон. 6Нехай будуть вони, як трава на дахах, що засихає, перш ніж виросте, 7якою жнець не наповнить своєї руки, ані той, хто в’яже снопи, — свого оберемка, 8і не скажуть перехожі: «Благословення нашого Отця на вас! Благословляємо вас в ім’я нашого Отця.»
