Збережи мене
Золотий псалом Давида.
Давид не має нічого доброго поза своїм Отцем і відмовляється виливати жертви іншим богам. Він називає межі свого наділу приємними, а свою спадщину — прекрасною, і вірить, що не буде покинутий у могилі. Дорога життя завершується радістю, що не минає.
16 1Збережи мене, Отче мій, бо в тобі я знаходжу притулок.
2Кажу моєму Отцеві: Ти — мій Отець, мій Володар; крім тебе немає в мене нічого доброго. 3Що ж до святих у цьому краю, то вони — шляхетні, у яких уся моя втіха. 4Примножаться скорботи тих, хто біжить за іншим богом; не виллю їхніх кривавих узливань і не візьму їхніх імен на свої уста.
5Мій Отець — моя вибрана частка й моя чаша; ти надійно тримаєш мій жереб. 6Межові лінії лягли мені в приємних місцях; справді, спадщина моя прекрасна.
7Благословлятиму мого Отця, що дає мені пораду; навіть уночі напучує мене моє серце. 8Я завжди бачу мого Отця перед собою; бо він праворуч від мене, я не захитаюся.
9Тому радіє моє серце, і тішиться вся моя істота; і тіло моє спочине безпечно. 10Бо ти не залишиш моєї душі в могилі й не даси своєму святому побачити тління. a a v10 Петро в день П’ятдесятниці (Дії 2:25-28) та Павло (Дії 13:35) віднесли ці слова до Ісуса — Давидова впевненість у нашому Отці стала воскресінням Сина з мертвих, і тіло його ніколи не побачило тління. 11Ти показуєш мені стежку життя; у твоїй присутності повнота радості, праворуч від тебе — насолода навіки.
