Очі, звернені до тебе
Псалом Давида.
Вечірня молитва, піднесена, мов кадило. Він просить свого Отця стерегти його власні уста й бажання — щоб не пристати до злочинців і не ласувати їхніми ласощами, — і приймає докір від праведного, мов олію на голову.
141 1Отче мій, кличу до тебе; поспіши до мене. Почуй мій голос, коли волаю до тебе.
2Нехай молитва моя підійметься перед тобою, як кадило, піднесення рук моїх — як вечірня жертва.
3Постав варту, Отче мій, над устами моїми; стережи двері вуст моїх. 4Не дай серцю моєму схилитися до жодного зла, щоб чинити злі діла разом із лиходіями; і не дай мені ласувати їхніми наїдками.
5Нехай праведник уразить мене — це доброта; нехай картає мене — це олія на голову мою; голова моя не відмовиться від неї. Та молитва моя завжди проти діл злочестивих.
6Коли їхніх володарів скинуть зі скелястих урвищ, тоді почують люди слова мої, бо вони приємні. 7Як оре хтось і розколює землю, так розкидані кості наші при отворі могили.
8Але очі мої звернені до тебе, Владико мій, Отче; у тебе шукаю прихистку — не залишай мене беззахисним. 9Убережи мене від пастки, яку вони наставили на мене, від тенет лиходіїв. 10Нехай злочестиві впадуть у свої сіті, а я сам пройду безпечно.
